Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 924/1684/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К.,за участю представників: позивачаСапьолкіна Н.В., представник, відповідачів1) Швед Д.В., представник, 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Аграрна компанія 2004"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2016у справі№ 924/1684/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"до1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець" 2) Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" простягнення 415678,68 грн,

У зв'язку з перебуванням судді Борденюк Є.М. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 924/1684/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Мамонтова О.М., Могил С.К.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 415678,68 грн, з яких 245880 грн основного боргу (попередньої оплати), 167535,24 грн неустойки та 2263,44 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2016 (суддя Гладій С.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 154950 грн попередньої оплати, 167535,24 грн пені, 2263,44 грн 3% річних, солідарний боржник - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці"; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 6235,18 грн судового збору; стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 154950 грн попередньої оплати, 167535,24 грн пені, 2263,44 грн 3% річних, солідарний боржник - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець"; стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" 6235,18 грн судового збору; провадження у справі в частині стягнення 90930 грн основного боргу припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 (судді: Мельник О.В. - головуючий, Грязнов В.В., Розізнана І.В.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2016 в частині стягнення пені в сумі 167535,24 грн та 3% річних в сумі 2263,44 грн з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець" та солідарного стягнення з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" пені в сумі 167535,24 грн та 3% річних в сумі 2263,44 грн скасовано і в цій частині прийнято нове рішення; в позові Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець" та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" в частині солідарного стягнення пені в сумі 167535,24 грн та 3% річних в сумі 2263,44 грн відмовлено; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" судові витрати за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в сумі 1844,10 грн; стягнуто з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" судові витрати за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в сумі 1844,10 грн; в решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.01.2016 залишено без змін; стягнуто з Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка селян "Тростянець" 2801,70 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати в частині скасування рішення місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідачів солідарно пені та річних, а рішення в цій частині - залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.08.2015 між СТОВ "Спілка селян "Тростянець" (продавець) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/08/15-2 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує племінних телиць ВРХ породи "Українська чорноряба молочна" в кількості 42 голів, загальною живою вагою 13860 кг та племінних тварин ВРХ нетелі породи "Українська чорноряба молочна" в кількості 30 голів, загальною живою вагою 14400 кг.

Згідно з п.3.5 Договору розрахунки за товар проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в національній валюті на наступних умовах: передплата 20% від загальної суми, що складає 254880,00 грн., в т.ч. ПДВ до 15.08.2015, але не раніше завершення проведення карантинних заходів щодо товару. Залишкову суму за товар (80% від вартості) покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок продавця після зважування відібраного товару в день відправки товару.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок СТОВ "Спілка селян "Тростянець" попередню оплату в сумі 245880,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №10081 від 10.08.2015, з призначенням платежу - за племінне поголів'я згідно рахунку №27.

Відповідно до п.3.8 Договору товар повинен бути переданий покупцю з дотриманням усіх процедур та оформлення відповідних документів не пізніше 15.09.2015.

Водночас, у строк до 15.09.2016 включно продавцем товар поставлено покупцю не було.

15.09.2015 позивачем було пред'явлено вимогу до СТОВ "Спілка селян "Тростянець" про повернення грошових коштів попередньо перерахованих на рахунок СТОВ "Спілка селян "Тростянець" згідно договору купівлі-продажу №01/08/15-2 від 01.08.2015 в сумі 245880,00 грн..

30.09.2015 Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" повторно надіслано вимогу до СТОВ "Спілка селян "Тростянець" про повернення грошових коштів в сумі 245880,00 грн, проте така вимога була залишена останнім без задоволення, у зв'язку з чим заявлено позов у даній справі.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні умови виконання зобов'язання. В розумінні наведеної норми зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Оскільки попередню оплату поставки товару було здійснено, а товар не поставлено, то господарські суди прийшли до висновку, що у покупця відповідно до вимог частини 2 статті 693 ЦК України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Враховуючи надання відповідачем-1 у процесі розгляду спору доказів про повернення коштів згідно договору купівлі-продажу №01/08/15-2 від 01.08.2015 на загальну суму 90930 грн, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зазначеному розмірі припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору у цій частині.

Також суди встановили, що 03.08.2015 між ВСК "Шпичинці" (поручитель) та ПП "Аграрна компанія 2004" укладено договір поруки № 03-08/ПР, згідно якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань СТОВ "Спілка селян "Тростянець" (боржник), що виникли за договором купівлі-продажу №01/08/15-2 від 01.08.2015, укладеного між СТОВ "Спілка селян "Тростянець" та ПП "Аграрна компанія 2004".

Враховуючи викладене, суди задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача решти суми попередньої оплати в розмірі 154950 грн і правильність висновків судів в цій частині сторонами не оскаржується.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідачів 3% річних, нарахованих на суму неповерненої передоплати, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, неправильно застосувавши приписи статті 625 ЦК України, дійшов помилкового висновку щодо стягнення з відповідачів 3% річних, нарахованих на суму неповерненої передоплати. Натомість суд апеляційної інстанції допущену судом першої інстанції помилку виправив і правомірно скасував рішення господарського суду в частині стягнення з відповідачів 3 % річних з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення неустойки за порушення умов договору щодо строків поставки.

Так, відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне постачання товару встановлена п.4.2 укладеного між сторонами договору №01/08/15-2 від 01.01.2015, за умовами якого за несвоєчасне постачання товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочки до повного виконання зобов'язання і перераховує суму на розрахунковий рахунок покупця. Отже, сторонами узгоджено, що відповідальність у вигляді стягнення пені наступає у продавця виключно за несвоєчасне постачання товару.

Зі змісту частини 2 статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, зокрема, шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач звертався до відповідача-1 з листом (від 15.09.2015) про повернення передплати в сумі, на яку відповідачем-1 не здійснено поставку товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що за вказаних обставин зобов'язання відповідача-1 щодо поставки товару за договором припинилося та виникло зобов'язання повернути грошові кошти на підставі вимоги позивача від 15.09.2015 та відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, а тому, підстави для солідарного стягнення з відповідачів неустойки згідно з п.4.2 Договору за період, коли продавець мав повернути попередню оплату за договором, а не здійснювати поставку товару, відсутні.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені апеляційним господарським судом, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі №924/1684/15 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді О. Мамонтова С. Могил